Гендерна рівність в Україні: до чого йдемо?
На феміністичну каву з Катериною Левченко, яка відбулася 9 лютого у креативному просторі Creative Women Space, завітали Світлана Мороз та Анна Арябінська, учасниці БО «Позитивні жінки». Урядова уповноважена з гендерної політики розповіла про досягнення за минулий рік та про те, як державна гендерна політика впливає на пересічну громадянку.
«Країни з високими показниками представництва жінок у політичних інституціях мають не лише вищий рівень забезпечення громадянських прав і свобод. Такі держави — більш економічно розвинуті, оскільки створюють умови для політичного й економічного різноманіття, толерантності, інклюзивності та міжособистісної довіри, – розповіла Урядова уповноважена. – Саме тому гендерна політика в Україні вимагає утвердження цінності гендерної рівності як у суспільстві загалом, так і у різних його інституціях. Це, насамперед, недопущення гендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень (у першу чергу, через обрання в представницькі органи та призначення на урядові посади), забезпечення рівних можливостей для жінок і чоловіків щодо поєднання професійних і сімейних обов’язків, унеможливлення проявів гендерного насильства тощо».
В ході зустрічі учасники мали змогу задати Катерині Левченко свої запитання. Світлана Мороз також скористалася цією можливістю та отримала відповідь щодо гендерної складової в цільових програмах охорони здоров’я та інформацію про відсутність ведення статистичних підрахунків деяких захворювань ВІЛ-позитивних жінок. Також пані Левченко порекомендувала куди звернутися та з ким налагодити співпрацю для покращення роботи у сфері надання допомоги жінкам, які живуть з ВІЛ.
Додаткова інформація:
Новим імпульсом для розвитку гендерної політики в Україні стала Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, боротьба з дискримінацією – важливі цілі співробітництва, визначені Угодою. Саме тоді з’явилася необхідність вносити гендерні питання до державних програм та стратегій, відповідно і з’явилася людина, яка за це відповідатиме. Серед фактичних механізмів впливу новоствореної позиції – здебільшого інформаційні та експертні функції. Зокрема, одержання інформації від посадових осіб та організацій, підготовка запитів та звітів, інформування громадськості через засоби масової інформації про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, право ініціювати створення експертних груп та скликати наради, а також брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів та інших урядових структур з правом дорадчого голосу.
Порівняно з державним «внеском» у розвиток гендерної політики, набагато вагомішу фінансову, технічну та експертну допомогу Україні у цій сфері надає низка міжнародних інституцій.
