Досвід українських жінок з ВІЛ був представлений на конференції в Африці
8-9 жовтня, у Йоганнесбургу, що у Південній Африці, відбулася міжнародна конференція “Припиняючи гендерну нерівність: докази для впливу”. Фокус конференції був спрямований на країни Африки, але серед запрошених учасників була й учасниця з України – Світлана Мороз, яка представляла досвід України та регіону Східної Європи і Центральної Азії в цілому.
Жінки частіше, ніж чоловіки, стикаються з соціальними та структурними перешкодами для доступу та лікування. Поточні заходи зосереджені переважно на біомедичних та поведінкових вимірах, які не враховують різноманітного досвіду жінок.
Світлана виступила спікеркою на одній з сесій конференції – “Проблеми соціальних та структурних бар’єрів у доступу жінок до лікування ВІЛ”. На сесії були представлені результати та висновки, викладені у глобальному огляді за результатами досліження, підтриманого Структурою “ООН Жінки”, який проводили мережа ATHENA, Коаліція з адвокації вакцини проти СНІДу (AVAC) та організація Salamander Trust у 2016 році – Світлана була однією з 14 жінок з 11 країні світу, які розробили опитувальники для дослідження та провели дискусії у фокус-групах.
Аналогічне дослідження було проведене в Україні в 2016 році БО “Позитивні жінки” – воно також було сплановане, кероване і проведене жінками, які живуть з ВІЛ.
Своїми враженнями від конференції ділиться Світлана Мороз:
“Конференція була дуже насиченою і рясніла науковими даними. Пленарні/постерні презентації та симпозіуми базувалися в основному на дослідженнях і доказах взаємозв’язку насильства, ВІЛ та гендерної нерівності. Зазначу, що в двох абстрактах звучала тема PrEP для жінок, які вживають наркотики в Непалі і США. У ПАР дають PrEP секс-робітницям і працюють з чоловіками, які вживають алкоголь в місцевих тавернах, зі зміни гендерних стереотипів. Окрема сесія була присвячена гомофобії і трансфобії в школах.
Мені дуже сподобалася атмосфера і дух цієї конференції. Як реагували і висловлювали підтримку під час і після промови – звуками, незрозумілими вигуками, жестами, обіймами.
Було багато хвилюючих, відвертих доповідей і сторітеллінгів. Це спонукало мене переформатувати свою презентацію. Я почала свою сесію питанням: “Подивіться на мене, блондинку, білу жінку, з країни із середнім рівнем доходу, з Європи. Що ви бачите, дивлячись на мене?”. Порадувала відповідь із залу – «Гарна сукня». Далі я продовжила вже сама, розповідаючи про всі свої слабкі місця, хвороби і життєвий досвід, який, власне, привів мене на цю конференцію”.
