Алгоритм дій щодо захисту медичних прав людей, які живуть з ВІЛ
Основною причиною порушень прав людей, які живуть з ВІЛ, є відсутність достатніх знань у медичних працівників щодо ВІЛ-інфекції/СНІД. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм, зокрема, правової підтримки.
Відтак, враховуючи вимоги статті 13 вказаного Закону, та з метою захисту прав людей, які живуть з ВІЛ, Вікторія Поліщук, адвокат та юридичний спеціаліст з медичних питань, підготувала алгоритм дій щодо захисту медичних прав людей, які живуть з ВІЛ, у закладах державної та комунальної власності.
Якщо у вас вимагають додаткових документів або засобів захисту у зв’язку з ВІЛ:
У всіх закладах державної та комунальної власності біля входу на стенді прописані основні права та обов’язки пацієнтів під час отримання медичної допомоги. У вказаних правилах зазначається про необхідність дотримання приписів лікаря, правил поведінки у медичному закладі, графік роботи медичного закладу та про порядок користування допоміжними приміщеннями. У разі, якщо у правах та обов’язках пацієнтів містяться будь-які дискримінаційні положення, що будь-яких чином обмежують права ВІЛ-позитивних пацієнтів, а саме: необхідність отримання будь-яких інших документів для отримання медичної допомоги, необхідність купувати засоби індивідуального захисту для себе або для медичного персоналу, отримання будь-яких талонів для прийому в окрему чергу тощо, – вказані дискримінаційні обмеження необхідно оскаржувати.
Першим етапом буде звернення до керівника медичного закладу – до головного лікаря із письмовою скаргою про виключення дискримінаційних положень відносно ВІЛ-позитивних пацієнтів. У разі, якщо після звернення до керівника медичного закладу, зміни в правах та обов’язках не відбуваються, має місце бездіяльність головного лікаря.
У такому разі, другим етапом буде звернення до управління охорони здоров’я, якому підпорядкованим медичний заклад. Не зайвим буде і підготовка скарги до Міністерства охорони здоров’я України.
Якщо ж такий адміністративний механізм вирішення проблеми не допомагає, то залишається судовий процес із підготовкою позову про захист медичних прав пацієнтів, які живуть з ВІЛ.
Якщо вам відмовляють у медичній допомозі:
Якщо після ознайомлення зі своїми права та обов’язками, у людей, які живуть з ВІЛ, не виникло жодних сумнівів щодо будь-яких дискримінаційних положень, то у такому разі такі пацієнти отримують медичну допомогу у загальному порядку. На цьому етапі може виникнути наступна проблема, яка полягає у можливій відмові медичного працівника у надання медичної допомоги ВІЛ-позитивному пацієнту. Наприклад, у зв’язку з відсутністю засобів індивідуального захисту у медичного працівника або можливо й за власними переконаннями медичного працівника тощо. Така й інші відмови медичного працівника у наданні медичної допомоги є незаконними.
Перш за все, необхідно занотувати інформацію про медичного працівника, який відмовив у наданні медичної допомоги (посада, ПІБ), або декількох медичних працівників, якщо пацієнта приймали лікар та медична/і сестра/и. Якщо є можливість залучення свідків, які зможуть підтвердити факт відмови у наданні медичної допомоги як пацієнту, то рекомендується взяти підтвердження свідків із вказівкою їх персональних даних. При цьому, враховуючи конфіденційність інфекційного захворювання, Вам немає необхідності пояснювати свідкам інформацію про свій статус. Достатнім буде той факт, що Вам відмовили у наданні медичної допомоги без будь-яких правових підстав як пацієнту, який звернувся до медичного закладу.
Доцільним є звернення до завідуючого відділенням або до головного лікаря зі скаргою на дії медичного персоналу. Скаргу необхідно зареєструвати в канцелярії лікарні, а на копії скарги – отримати відмітку про подання зазначеної скарги.
Також, варто надіслати скаргу до управління охорони здоров’я, якому підпорядкований медичний заклад, із вимогою створити комісію, здійснити перевірку, притягнути винних осіб до відповідальності. Важливо, у прохальній частині вказати про повідомлення Вас особисто про дату, місце і час розгляду Вашої скарги у зв’язку з Вашою вимогою бути присутнім під час розгляду скарги. Якщо після отримання відповіді від управління охорони здоров’я, якому підпорядкований медичний заклад, Ви не погоджуєтесь із висновками або самою відповіддю, то рекомендується звернення до Міністерства охорони здоров’я України.
Не зайвим буде і звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У разі бездіяльності керівництва лікарні, доцільним стане і звернення до правоохоронних органів.
Якщо жоден із способів вирішення проблеми, яка полягає у ненаданні медичної допомоги ВІЛ-позитивному пацієнту, не допомагає, доцільно звертатись за захистом медичних прав до суду.
