«Мені здається, я вперше перестала відчувати себе сам на сам із проблемами»: історія Тетяни

Коли Тетяна (ім’я змінене) вперше звернулася до Безпечного простору Позитивних жінок, було видно: вона не просто втомлена – а морально виснажена роками боротьби. Невисока зарплата у державній установі, донька з інвалідністю, борги, діагнози, розірвані стосунки – усе це давно лягло на її плечі.

Та попри втому, в Тетяні відчувалася сила. Вона звикла жити в режимі «виживання», коли кожен день – це нескінченний список завдань. Уміння посміхнутися, коли болить, стало для неї звичкою. Але всередині росла втома – Тетяна дедалі частіше відчувала, що не справляється.

Під час консультацій ми почали розбиратися, як зробити її життя хоча б трохи легшим. Попри всі труднощі, Тетяна залишалася оптимісткою – звикла бачити у випробуваннях не драму, а чергове «що ще потрібно вирішити». Через це на себе часу не залишалося: ні на відпочинок, ні на психолога, ні навіть на турботу про власне здоров’я.

Виявилося, що Тетяна давно знала про свій діагноз – вірусний гепатит С, але не розуміла, з чого почати лікування, і просто відклала це «на потім». Під час спілкування також з’ясувалося, що це лише частина її складної ситуації. У перші тижні війни, як і багато хто, вона допомагала іншим, купувала речі, продукти – але робила це у борг, користуючись кредитним лімітом. Так минуло три роки: вона сплачувала лише відсотки, а сума боргу залишалася незмінною.

У Тетяни є донька, якій цього року виповнилося 18 років. Вона народилася з ВІЛ і ДЦП, має інвалідність з дитинства. Але як оформити групу після 18 років, за новими правилами оцінювання повсякденного функціонування особи, Тетяна не знала.

Ми почали розбиратися разом – крок за кроком.

Першим стало лікування гепатиту С: Тетяна отримала необхідні роз’яснення, пройшла курс і тепер має підтвердження, що хворобу вилікувано. Потім – за допомогою соціальної фахівчині – вона оформила групу інвалідності для доньки. Наступним кроком стала фінансова підтримка: параюристка БО «Позитивні жінки» допомогла підготувати заяву до банку про реструктуризацію боргу. Тетяна зібрала необхідні документи – підтвердження пенсії по догляду за дитиною з інвалідністю, мінімальної зарплати, стану здоров’я. Ці кроки дали їй відчуття опори та надії.

Найважливішим кроком стало рішення спробувати психотерапію – уперше в житті. Ми довго говорили про те, як важливо дати цьому шанс. Адже її історія непроста: аб’юзивні стосунки, розлучення, страх нової близькості. Але вона погодилася – і зараз поступово повертається до себе: живої, сильної, здатної приймати допомогу й давати її іншим.

Сьогодні Тетяна приходить до Безпечного простору, як додому. Вона не лише отримує підтримку – вона сама стала частиною спільноти, допомагає іншим жінкам, ділиться досвідом і словами, які колись підтримали її. Ми бачимо, як вона змінюється та стає впевненішою й спокійнішою.

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Підвищення якості послуг для забезпечення комплексною допомогою жінок, які живуть з ВІЛ», у межах субгранту проєкту EU4CSOs Empower UA, що реалізує БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю БО «Позитивні жінки» і не обов’язково відображає позицію Європейського союзу.

#MovingForwardTogether #ПрямуємоРазом