Участь БО «Позитивні жінки» в круглому столі «Післяпологовий період: професійний діалог»
«Ти маєш бути ідеальною мамою», «народження дитини — це суцільне щастя», «декрет — це відпустка».
За даними дослідження ГО “Клуб підтримки вагітності та материнства “Лада”, 81% опитаних жінок, які вже народили чи планують вагітність, відчувають тиск цих стереотипів. Але за красивою картинкою часто ховається інша реальність: кожна одинадцята жінка в Україні думала про смерть, а кожна чотирнадцята — про заподіяння шкоди дитині.
Ці цифри — сигнал тривоги, який для жінок із вразливих груп, зокрема й для ВІЛ-позитивних жінок, звучить в рази гучніше.
Саме про це говорила голова Правління БО «Позитивні жінки» Олена Стрижак, долучившись минулого тижня до круглого столу «Післяпологовий період: професійний діалог», який організували Київський хаб прав людини та «Генерація матерів Лада». Мета зустрічі — змінити державні підходи так, щоби система врешті почала бачити в жінці живу людину, а не лише «особу з функцією народження».
Голос жінок, які живуть з ВІЛ
Олена представила на зустрічі спільноту жінок, які живуть з ВІЛ, наголосивши на тому, що наші жінки стикаються з множинним додатковим навантаженням. Окрім загальних викликів материнства, вони постійно змушені долати стигму та дискримінацію, дотримуватись прихильності лікування антиретровірусними препаратами для себе і профілактики для немовлят, в той час, коли ще не мають досвіду життя з ВІЛ та підтримки за принципом «рівна-рівній».
Медична система, яка в багатьох випадках й досі спирається на спадок радянських часів, часто витісняє або ж просто «не бачить» потреби ВІЛ-позитивних жінок, які замість підтримки та якісних медичних послуг отримують упередження чи байдужість.
Як наслідок, боячись осуду, жінки бояться ділитися своїми переживаннями та потребами з медичним персоналом. Це змушує їх залишатися сам на сам зі своїм болем у критичний післяпологовий період відновлення, що лише поглиблює психологічні проблеми та негативно впливає на здоров’я матері та дитини.
Про що ще говорили учасниці?
Загалом діалог охопив широке коло проблем: від впливу війни та тривоги за рідних на фронті до фізичної недоступності гінекологічних кабінетів для жінок з інвалідністю. Тож спільною думкою під час зустрічі стало те, що протоколи відновлення мають бути гнучкими та враховувати досвід кожної: вдів, дружин військових, ВІЛ-позитивних жінок, ВПО та жінок, які пережили полон.
Для нас вкрай важливо, що до обговорення долучився заступник міністра охорони здоров’я Євген Гончар. Це дає надію, що озвучені проблеми не залишаться просто словами на папері, а перетворяться на реальні зміни в нормативно-правових документах.
Дякуємо організаторам за зустріч та обговорення настільки значимої для нас теми. Продовжуємо адвокатувати право кожної жінки на гідне ставлення, безпеку та якісну мультидисциплінарну підтримку. Незалежно від статусу чи діагнозу.
