«Я знову відчуваю себе живою»: історія Марії
Коли Марія вперше прийшла до Безпечного простору Позитивних жінок у Києві, вона несла в собі не лише фізичний біль, а й важкий тягар мовчання. Життя поставило її перед подвійним викликом: ВІЛ-позитивний статус та онкологічне захворювання. Роки хімієтерапія виснажили її тіло, але найбільше боліла душа — через глибокий сором і страх бути впізнаною чи засудженою.
Марія звикла ховатися. Самостигматизація була настільки сильною, що вона тривалий час відкладала звернення за допомогою, боячись, що її «секрет» стане відомим іншим. Вона почувалася ізольованою у своєму горі, ніби між нею та світом виросла прозора, але непробивна стіна.
Крок за кроком до прийняття
Ми почали роботу з найважливішого — з повернення жінці самоцінності. Разом із кейс-менеджеркою Безпечного простору Марія вчилася розбирати завали хибних переконань про ВІЛ. Це були не просто консультації, а довгі розмови про те, що діагноз не визначає її як людину, і що вона заслуговує на турботу та м’яке ставлення до себе, особливо у такий складний період.
Поступово страх почав відступати. Марія прийняла важливе для себе рішення — перевестися на лікування до медичного закладу у Вишгороді. Це дало їй відчуття більшої приватності та безпеки. Там вона розпочала регулярний прийом антиретровірусної терапії (АРТ), що стало фундаментом для її фізичного відновлення.
Сила спільноти та професійна опора
Для жінки, яка звикла все тримати в собі, справжнім відкриттям стала психотерапія. Марія вчилася вголос говорити про свої емоції та знижувати рівень тривоги, який супроводжував її щодня.
Але справжній переломний момент стався на групових зустрічах. Коли вона побачила інших жінок — тих, хто теж живе з ВІЛ або бореться з онкохворобами, — стіна ізоляції нарешті впала.
«Я зрозуміла, що не одна. Це відчуття приналежності до спільноти дало мені сили дихати на повні груди», — згадує вона.
Окрім емоційної підтримки, ми подбали й про практичні аспекти її життя. Юристка та параюристка БО «Позитивні жінки» взяли на себе супровід у складному процесі оформлення групи інвалідності. Ми допомагали збирати документи, роз’яснювали нові правила оцінювання функціонування особи та були поруч на кожному етапі. Гуманітарна допомога у вигляді сертифікатів АТБ стала невеликою, але важливою підтримкою, яка допомогла розвантажити її бюджет.
Нова сторінка
Сьогодні Марію важко впізнати. У її очах з’явився спокій, а в рухах — впевненість. Вона більше не тікає від спеціалістів, а відкрито співпрацює з ними, ставлячи своє здоров’я та спокій на перше місце.
Ця історія — не лише про подолання хвороб, а про перемогу над внутрішнім страхом. Завдяки системній підтримці Марія змогла перетворити свій біль на досвід, а самотність — на частину великої та дружньої спільноти. Ми продовжуємо бути поруч, вірячи в її силу та успішне завершення всіх юридичних справ.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Підвищення якості послуг для забезпечення комплексною допомогою жінок, які живуть з ВІЛ», у межах субгранту проєкту EU4CSOs Empower UA, що реалізує БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю БО «Позитивні жінки» і не обов’язково відображає позицію Європейського союзу.
#MovingForwardTogether #ПрямуємоРазом
