Марш жінок “Годі терпіти!”
Благодійна організація «Позитивні жінки» підтримує Марш Жінок 8 березня «Годі терпіти!» і виступає його співорганізаторкою.
Суспільні стереотипи, які формують загальну картину гендерних відносин в Україні, є не сприятливими для реалізації жінками своїх прав, і відповідно подвоюють тиск на жінок, які живуть з ВІЛ. Це формує у жінок життєві практики, які впливають на їх відносини в родині та з публічними закладами (лікарнями, бюджетними установами та силовими структурами) та на бажання захищати свої права: вони шукають найменших контактів з такими установами та намагаються уникати будь-яких дій, котрі можуть привести до розголосу їхнього статусу. На практиці моделі надання медичних, соціально-правових та інших послуг не враховують гендерні норми, стигматизацію в суспільстві і з боку постачальників послуг.
Третина жінок, які живуть з ВІЛ (35%), пережили насильство з боку свого сексуального партнера, а чверть з них (24%) – до того, як отримали ВІЛ+ статус. Тобто фактор насильства треба розцінювати як складову уразливості до ВІЛ. Половина (51%) жінок після досвіду насильства не мали ніякої підтримки.
Ми підкреслюємо, що у сучасному світі жінки та дівчата, які живуть з ВІЛ та уразливі до ВІЛ, недостатньо залучені до формування та впровадження національних, регіональних та місцевих програм і планів дій щодо протидії ВІЛ і СНІДу.
Ми закликаємо:
– Спрямувати пріоритети національної політики на задоволення потреб в сфері сексуального і репродуктивного здоров’я (СРЗ) жінок, які живуть з ВІЛ, з урахуванням віку та поведінкових характеристик. Підтримати закони, політики та інструкції, які базуються на гідності, повазі і недискримінації жінок, які живуть з ВІЛ. Зокрема, видалити діагноз “ВІЛ-інфекція” із протипоказань до всиновлення, проведення штучного запліднення, прийому до кризового центру, тощо.
– Розробити та прийняти політику гуманізації стосовно жінок, які вживають наркотики та секс-працівниць, включаючи закони і практики, які базуються на повазі до прав людини, які забезпечать захист і виключать будь-яку дискримінацію та насильство проти жінок – зокрема, декриміналізувати споживання наркотиків та секс-роботу та замінити каральні заходи проти споживачів наркотиків наданням медичної допомоги та соціальних послуг, видалити “хронічне вживання наркотиків” з переліку підстав для позбавлення батьківських прав.
– Створити і розширити можливості для значущої участі жінок, які живуть з ВІЛ, в процесах прийняття рішень та плануванні програм у сфері СРЗ, гендерної рівності та прав людини.
– Всебічно сприяти процесу ратифікації Україною Стамбульської конвенції та запровадженню системи надання допомоги людям, які пережили насильство.
– Створити механізми координації, інтеграції, збору та аналізу інформації щодо питань, пов’язаних з гендерною рівністю, насильством та ВІЛ.
Ми наголошуємо, що для вирішення всіх перерахованих проблем необхідна чітка системна взаємодія всіх органів влади, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, що працюють для втілення економічних реформ, впровадження децентралізаційних механізмів, питань гендерної політики, протидії ВІЛ та допомозі людям, які живуть з ВІЛ, та ключових спільнот.
